координація
КООРДИНАЦІЯ, ї, ж. 1. Погодження, зведення до відповідності, установлення взаємозв'язку, контакту в діяльності людей, між діями, поняттями тощо. Була координація дій [партизанів] з штабами фронтів (Шер., В партиз. загонах, 1947, 122); Рада Економічної Взаємодопомоги відіграє важливу роль у координації планів розвитку народного господарства соціалістичних країн (Наука.., 2, 1960, 6); Особливого значення набуває нині питання координації науково-дослідної роботи (Рад. Укр., 14.Х 1961, 2).
2. Узгодженість рухів, дій і т. ін. У 3 роки мозочок дитини своїми розмірами наближається до мозочка дорослої людини, у зв'язку з чим розвивається здатність збереження рівноваги тіла й координації рухів (Шк. гігієна, 1954, 54).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | координація | координації |
Родовий | координації | координацій |
Давальний | координації | координаціям |
Знахідний | координацію | координації |
Орудний | координацією | координаціями |
Місцевий | на/у координації | на/у координаціях |
Кличний | координаціє | координації |