корнет
КОРНЕТ1, а, ч. У царській армії - перший офіцерський чин у кавалерії, що відповідав підпоручикові в піхоті, а також особа, що мала такий чин; хорунжий. Пристав, обважнілий гвардії корнет у відставці, посміхаючись, вислухав Стадницького (Стельмах, Хліб.., 1959, 209).
КОРНЕТ2, а, ч. Духовий мідний музичний інструмент типу вкороченої труби.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | корнет | корнети |
Родовий | корнета | корнетів |
Давальний | корнетові, корнету | корнетам |
Знахідний | корнета | корнетів |
Орудний | корнетом | корнетами |
Місцевий | на/у корнеті | на/у корнетах |
Кличний | корнете | корнети |