кіс
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кіс | коси |
Родовий | коса | косів |
Давальний | косові, косу | косам |
Знахідний | коса | косів |
Орудний | косом | косами |
Місцевий | на/у косі, косові | на/у косах |
Кличний | косе | коси |
косий
КОСИЙ, а, е. 1. Який падає або розташований під кутом до горизонтальної площини; непрямий, похилий. Виноградний лист закривав гостей од косого проміння сонця (Н.-Лев., І, 1956, 458); Біжить [дівчина] темною вулицею, шльопаючи по калюжах, Косий дощ і вітер підганяють її (Ів., Вел. очі, 1956, 25); // Який відхиляється від прямої лінії, іде по діагоналі, навскіс; навскісний. В деяких швах стібки лежать трохи похило або утворюють косі шви (Укр. нар. худ. вишив., 1958, 95); Косий зріз; // Який має негоризонтальний розріз (про очі). Він косоокий, тому що у матері красуні Юлі теж косі очі. Вона кореянка (Довж., І, 1958, 111); В їхніх [волів] косих розумно-сумовитих очах мерехтів відблиск молодика (Стельмах, Хліб.., 1959, 435).
Косий комір - стоячий комір, що застібається збоку. Іван Іванович.. раніш ходив у синій сорочці з косим коміром (Сам., II, 1958, 289); Косий стіл (столик) - трикутний стіл (столик). Попід стінами стояло дванадцять стільців, в кутках - косі столики (Н.-Лев., І, 1956, 117).
2. Зроблений, прикріплений, вирізаний і т. ін. криво (про предмети); скривлений, перекошений. Косі двері; Косий стіл; // Який проходить (лежить) не посередині, а збоку. Рідке волосся його було старанно зачесане на косий проділ (Собко, Звич. життя, 1957, 27).
3. Який має неоднаково спрямовані зіниці (про очі з такою вадою); зизий, зизоокий. Якось без тямку дивився [Ларченко] вниз своїми косими очима (Мирний, II, 1954, 197); // Про людину з такою вадою очей. Як вийшла бабище старая. Крива, горбатая, сухая, ..ряба, беззуба, коса (Котл., І, 1952, 115).
4. перен. Який виражає неприязнь, ворожість (про очі, погляд і т. ін.). Правда, сей [товариш] та той гляне на нього косим оком (Фр., VI, 1951, 389); [Анна:] Та чи могли б ви шпагою відтяти всі косі погляди.., шепти, моргання.., що скрізь мене б стрічали й проводжали? (Л. Укр., III, 1952, 394); На косі погляди тих, що осуджували його, він волів не зважати (Жур., Даша, 1961, 18).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | косий | коса | косе | косі |
Родовий | косого | косої | косого | косих |
Давальний | косому | косій | косому | косим |
Знахідний | косий, косого | косу | косе | косі, косих |
Орудний | косим | косою | косим | косими |
Місцевий | на/у косому, косім | на/у косій | на/у косому, косім | на/у косих |
кося
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кося | косі |
Родовий | косі | кось |
Давальний | косі | косям |
Знахідний | косю | кось |
Орудний | косею | косями |
Місцевий | на/у косі | на/у косях |
Кличний | косю | косі |
коса
КОСА1, и, ж. 1. Заплетене волосся. Якраз під старою вишнею.. стояла дівчина, хороша, як зоря ясна; руса коса нижче пояса (Вовчок, І, 1955, 38); Очі в неї були великі, дві чорні коси, перекинуті наперед, обрамляли лице (Сенч., На Бат. горі, 1960, 32).
@ До сивої коси - до старості.- Я ждатиму Йвана хоч до сивої коси (Л. Укр., III, 1952, 739); Зав'язати косу див. зав'язувати.
2. перев. мн. Довге волосся. Хто се, хто се по тім боці Рве на собі коси?.. (Шевч., І, 1951, 164); Густі, золото-жовті коси буйними хвилями спадали на її груди і плечі (Фр., II, 1950, 378); Дівча біжить в тяжкім одчаї, Коса їй плечі устеляє (Стельмах, Жито.., 1954, 90); * Образно. По один бік глибокого темного шляху білокорі берези в розпущених зелених косах (Вас., II, 1959, 54).
КОСА2, и, ж. Сільськогосподарське знаряддя для косіння трави, збіжжя тощо, що має вигляд вузького зігнутого леза, прикріпленого до держака. Свідок слави, дідівщини З вітром розмовляє, А внук косу несе в росу. За ними співає (Шевч., І, 1951, 60); [Конон:] Косарі косять, А вітер повіває. Шовкова трава На коси полягає (Кроп., II, 1958, 431); Ти пам'ятаєш, як косили ми в полі жито, як порвав я косу, бо косив невміло (Сос., II, 1958, 369); // Ніж косарки. В обід Тимко приїхав у село за нагостреними косами для косарки (Тют., Вир, 1960, 271).
@ Наскочила (зайшла, найшла, напала, трапила і т. ін. ) коса на камінь - про тих, що не хочуть уступити один одному. [Ліхтаренко:] Ви не сваріться зо мною, бо наскочила коса на камінь. Я не з тих, що бояться! (К.-Карий, II, 1960, 336); [Арсен:] Сам же образив дівчину, а ждав, щоб вона вибачилась. А Надія горда ж була! [Ганна:] О, і не говори! Напала коса на камінь (Мороз, П'єси, 1959, 242); Смерть занесла свою гостру косу див. заносити.
КОСА3, и, ж. Вузька намивна смуга суходолу в морі, річці тощо, сполучена одним кінцем із берегом; мис. Човен повернув за гострий ріг піскуватої коси і вступив у Чорне море (Н.-Лев., II, 1956, 225); Скільки оком скинеш - леліє Дніпро, вигинаючись помежи горами, тихо миючи піскуваті коси (Коцюб., III, 1956, 45); На піщаній косі, що кинджалом врізалась у море, стояв маяк (Шиян, Переможці, 1950, 44).
КОСА4, и, ж., діал. Селезінка. Коса свиняча, що коло печінки, довгенька (Номис, 1864, № 310).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | коса | коси |
Родовий | коси | кіс |
Давальний | косі | косам |
Знахідний | косу | коси |
Орудний | косою | косами |
Місцевий | на/у косі | на/у косах |
Кличний | косо | коси |