кіш
КІШ1, коша, ч. 1. Те саме, що кошик 1. Одного дня трусили в садку яблука в коші (Вовчок, І, 1955, 135); Я думаю, масло та яйця Несе вона в коші (Л. Укр., IV, 1954, 100); Сестри-послушниці вносили.. коші з білими, вже почищеними головами капусти (Вільде, Сестри.., 1958, 436).
2. Великий кошик для зберігання борошна, зерна тощо. У сінях стоїть кіш із борошном, на горищі два вінки цибулі (Барв., Опов.., 1902, 435); - Ти ж мені дивись, не накидай насипом вогкої кукурудзи в кіш (Вишня, II, 1956, 80).
3. Короб воза, саней і т. ін. (спочатку плетений); васаг. Візок був набитий соломою, солома висіла з усіх боків через подертий кіш (Кобр., Вибр., 1954, 112); Худий, маленький коник з голосним іменем «Буя» ледве тягнув старенькі гринджолята з лозовим кошем, вимощеним житньою соломою (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 118).
4. Кошик конічної форми для ловіння риби та зберігання її живою; рибник. В'язні помалу ожили, завирували по камері, як риба, що з власної необачності вскочила в рибальський кіш (Збан., Єдина, 1959, 224).
5. Пристосування у віялці, в жорнах, у млині для засипання зерна. Жорна м'яко шамотіли по зерну: кіш трясся, як у пропасниці (Коцюб., І, 1955, 353); Він поперед себе підняв мішок, низом поклав його на груди, а розв'язаний гузир нахилив у кіш (Стельмах, Хліб.., 1959, 152).
КІШ2, коша, ч. 1. У Київській Русі в XI-XIII ст. і на Україні в XIV-XVIII ст.- військовий табір, обоз. І розказують і плачуть [запоріжці], Як Січ руйнували, ..Як козаки Вночі утікали І на тихому Дунаї Новим кошем стали (Шевч., І, 1951, 288); Здавалось, що насуває чорна хмара, коли татари ішли цілим кошем (Панч, Гомон. Україна, 1954, 123).
2. Місце перебування запорізьких козаків; Запорізька Січ.- Як же зруйнували кіш, то наш посьолок [селище] землями достався якомусь пану (Стор., І, 1958, 80).
3. заст. Літнє житло кочовиків; кибитка (у 2 знач.). Скотарі мали собі од вітру.. халабуди, окутані повстьми; вони кошами прозивались (Стор., І, 1957, 267).
4. рідко. Місце розташування під час тимчасових робіт; табір, стан. На коші третьої бригади він застав бригадира тракторної і Олексу (Добр., Тече річка.., 1961, 180).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кіш | коші |
Родовий | коша | кошів |
Давальний | кошеві, кошу | кошам |
Знахідний | кіш | коші |
Орудний | кошем | кошами |
Місцевий | на/у коші, кошу, кошеві | на/у кошах |
Кличний | кошу | коші |
косити
КОСИТИ1, кошу, косиш, недок., перех. 1. також без додатка. Зрізувати, стинати траву, збіжжя й т. ін. косою, косаркою тощо. Вони [пани] дрова возили, В болотах очерет косили. Носили в пекло на підпал (Котл., І, 1952, 135); Поки батько й брати косили, а сестри гребли недалечка, я то сидів біля воза, ..то до їх бігав (Гр., І, 1963, 295); Ось він зовсім виразно бачить той зруб, на якому.. косив.. траву (Стельмах, І, 1962, 167); * У порівн. Сміх розкотився по хаті, з кутка в куток. Цілі ряди коливались од нього. Сміх косив наче та клав людей в покоси. Пан в постолах! Ха-ха! (Коцюб., II, 1955, 45).
@ Косити на грабки див. грабки.
2. перен. Позбавляти життя; нищити, вбивати. Наче хмари, бідний Київ Печеніги облягли.. Став людей косити голод. Став в могили їх нести (Олесь, Вибр., 1958, 348); Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила!- а сила знову розцвіла (Тич., II, 1957, 161); // безос. Пішла на людей пошесть та хвороба всяка: різачка та пропасниця, а найбільше - обкладки. Скільки від них дітвори перемерло! .. За малими почало й великих косити: не проходить того дня, щоб двох або трьох не ховали (Мирний, IV, 1955, 251).
КОСИТИ2, кошу, косиш, недок. 1. перех. і чим. Дивитися збоку, скоса; скошувати (очі). Кукса підозріло косив запалі очі на вікно (Донч., І, 1956, 69); Вдивляючись у Кравчука, вона весь час косила оком на його сусіду (Собко, Нам спокій.., 1959, 68).
2. неперех. Бути косооким, бути косим. Олександра Іванівна кинула на мене своїми прекрасними сірими очима.Ліве око косило, але погляд був живий, пронизливий і гарячий (Смолич, Театр.., 1946, 109); Він, здавалося, навіть трохи косив, бо, звертаючись до дівчини, дивився кудись повз неї, в простір (Коз., Сальвія, 1957, 48).
3. чим, неперех., перен. Дивитися неприязно, вороже. Неспокійно переступає [дід] а ноги на ногу, косить на бабу сердитими очима (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 44).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кошу | косимо |
2 особа | косиш | косите |
3 особа | косить | косять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | коситиму | коситимемо |
2 особа | коситимеш | коситимете |
3 особа | коситиме | коситимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | косив | косили |
Жіночий рід | косила | |
Середній рід | косило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | косімо | |
2 особа | коси | косіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | косячи | |
Минулий час | косивши |