крадіж
КРАДІЖ, дежу, ч. Таємне привласнення чужих речей, грошей і т. ін.; злодійство. [Князь:] Розбоям, крадежам не дам ширитись (Фр., IX, 1952, 218); З шинку не вилазить [Бовкалиха], як чоловіка.. за крадіж у козу посаджено (Барв., Опов.., 1902, 252); Бачить він, що поліція веде.. вісімнадцятилітнього хлопця за крадіж (Калин, Закарп. казки, 1955, 186).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | крадіж | крадежі |
Родовий | крадежу | крадежів |
Давальний | крадежеві, крадежу | крадежам |
Знахідний | крадіж | крадежі |
Орудний | крадежем | крадежами |
Місцевий | на/у крадежі, крадежу, крадежеві | на/у крадежах |
Кличний | крадежу | крадежі |