крихкий
КРИХКИЙ, а, е. 1. Який легко кришиться, розсипається. Земля була грудчаста й крихка (Смолич, II, 1958, 92); Весь ліс - в інеї, в крихкому, казково розкішному уборі (Гончар, II, 1959, 136); * Образно. Те слово.. було якесь легке, крихке, порожнє (Коцюб., II, 1955, 287); Все виявилося крихким у житті Семена Архиповича Шульги (Рибак, Час.., 1960, 404); // Який не відзначається міцністю; трухлявий (про дерево тощо). Вітер.. сторуко ухопив дерево за крихкий стовбур (Епік, Тв., 1958, 166).
^ Крихкий метал - метал, що не піддається куванню, кришиться при ударі.
2. перен. Те саме, що крихкотілий; тендітний. Орест Білинський.. дивувався, що вона, така тендітна, така крихка, вродила аж п'ятеро.. здоровенних істот (Вільде, Сестри.., 1958, 175); Виснажлива хвороба зробила його якимось крихким, тендітним - в обличчі ні кровинки, руки, мов тріски (Гончар, II, 1959, 132).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | крихкий | крихка | крихке | крихкі |
Родовий | крихкого | крихкої | крихкого | крихких |
Давальний | крихкому | крихкій | крихкому | крихким |
Знахідний | крихкий, крихкого | крихку | крихке | крихкі, крихких |
Орудний | крихким | крихкою | крихким | крихкими |
Місцевий | на/у крихкому, крихкім | на/у крихкій | на/у крихкому, крихкім | на/у крихких |