кріпак
КРІПАК1, а, ч., іст. Особисто залежний від поміщика й прикріплений до земельного наділу селянин. Бжозовський задумав другого дня з сільською поліцією половить своїх кріпаків і вернути додому (Н.-Лев., II, 1956, 202); Між кріпаками ходила таємна чутка про жадану волю (Мирний, III, 1954, 185); Колись поміщик феодал Потецький даровими кріпаками вергав оці камінні брили (Ле, Право.., 1957, 99).
КРІПАК2, а, ч., розм., рідко. Міцний тютюн. Закурили дядькового кріпака (Головко, II, 1957, 30).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кріпак | кріпаки |
Родовий | кріпака | кріпаків |
Давальний | кріпакові, кріпаку | кріпакам |
Знахідний | кріпака | кріпаків |
Орудний | кріпаком | кріпаками |
Місцевий | на/у кріпаку | на/у кріпаках |
Кличний | кріпакаче | кріпаки |