кріпко
КРІПКО. 1. розм., рідко. Присл. до кріпкий; міцно. У другому возику сиділи два чоловіки і парубок - усі троє зв'язані кріпко (Вовчок, VI, 1956, 231).
2. діал. Дуже, сильно. Кріпко розумна була [Галочка]: кожного, хто у неї спитається, навчить і розкаже (Кв.-Осн., II, 1956, 312); - Хоч що ви мені тут кажіть, а вовк - звір кріпко полохливий! (Вишня, II, 1956. 145)..