куйовдити
КУЙОВДИТИ, джу, диш, недок. 1. перех. Те саме, що кошлатити (про волосся, вовну і т. ін.). Серед плавнів коло хатки лишилась на хазяйстві лише коза і жалібно мекала, коли осінній вітер куйовдив її білу шерсть (Коцюб., І, 1955, 377); Ніжна дівоча рука куйовдить милі кучері (Ю. Янов., IV, 1959, 197); Матвій п'ятірнею куйовдив чорну бороду (Чорн., Пісні.., 1958, 68).
2. перех. і неперех. Крутити, мести (про завірюху, вітер). Надворі завірюха куйовдила, буря сумно вила у димар, холоду хату перся (Мирний, 1,1954, 85); Поривний вітер задирав сніг проти шерсті, куйовдив, вихрив, перекидав у порожні підворітні (Збан., Сеспель, 1961, 284).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | куйовджу | куйовдимо |
2 особа | куйовдиш | куйовдите |
3 особа | куйовдить | куйовдять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | куйовдитиму | куйовдитимемо |
2 особа | куйовдитимеш | куйовдитимете |
3 особа | куйовдитиме | куйовдитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | куйовдив | куйовдили |
Жіночий рід | куйовдила | |
Середній рід | куйовдило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | куйовдьмо | |
2 особа | куйовдь | куйовдьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | куйовдячи | |
Минулий час | куйовдивши |