куля
КУЛЯ1, і, ж. 1. Геометричне тіло, утворене обертанням кола навколо свого діаметра. Радіус кулі; Поверхня кулі.
2. Предмет, що має таку форму. Дві блакитні бані зіллялись в одну величезну кулю, оперезану чудовим поясом темно-зелених дерев, білих хат, чорних тинів (Коцюб., І, 1955, 30); Надщерблена куля місяця, випливши з-за лісів, викочується на зоряні простори неба (Коз., Сальвія, 1959, 90); Гастрономічні крамниці спокушали зір бляшанками різних консервів, .. кулями чудового сиру (Донч., II, 1956, 206);* У порівн. У діда з очей аж дві сльози викотились, як дві срібні кулі, аж брязнули, ударившись об кам'яний поміст (Стор., І, 1957, 95).
Земна куля - планета Земля. Не раз.. огинав [Дорошенко] планету, та хоч де б він був, чи з цього, чи з протилежного боку земної кулі, він і звідти линув думками.. в це село степове (Гончар, Тронка, 1963, 152); Повітряна куля див. повітряний; Сліпа куля див. сліпий.
3. Маленький свинцевий або стальний снаряд для стрільби із ручної вогнепальної зброї і кулеметів, що являє собою передню частину бойового патрона. Сміливого і куля не бере (Укр.. присл.., 1955, 75); Гукнули бідні: ближні й дальні! Не телеграми привітальні, а кулю в лоба глитаям! (Тич., І, 1957, 63); * У порівн. Гули хрущі та літали, як кулі (Коцюб., І, 1955, 27).
@ Кулею кинутися (вилетіти і т. ін. ) - дуже швидко побігти і т. ін. Мотря вхопила хворостину й кинулась у двері кулею (Н.-Лев., II, 1956, 355); Юрко натяг на себе одяг і через вікно кулею вилетів у сад (Чорн., Визвол. земля, 1959, 227); Під кулі йти (потрапляти і т. ін. ) - опинятися в зоні обстрілу; потрапляти під обстріл. - Намучились ми з нею,- промовив старий.. - Просто під кулі йде, хотіла, щоб убило (Гончар, II, 1959, 370); Пустити [собі] кулю в лоб (в лоба) див. лоб; Хоч кулю в лоб - про безвихідне становище. - Було, все було... Погуляла, а на похмілля тепер хоч і кулю в лоб! (Гончар, II, 1959, 258).
4. заст. Бомба. До половини підкопала [дівчина] стіну. Підклала кулю розривну під неї, А потім добула вогню і запалила (Л. Укр., І, 1951, 115).
КУЛЯ2, і, ж., діал. Милиця. В руках у нього дві кулі, що ними підпирається, безпомічно волочачи хорі.. ноги (Фр., II, 1950, 9); - Ну, нехай подужаю [подужчаю]! Як відріжуть лікарі ногу, то ще б якось на кулі ходив (Март., Тв., 1954, 224).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | куля | кулі |
Родовий | кулі | куль |
Давальний | кулі | кулям |
Знахідний | кулю | кулі |
Орудний | кулею | кулями |
Місцевий | на/у кулі | на/у кулях |
Кличний | куле | кулі |
куль
КУЛЬ, я, ч. Обмолочений і обтрушений від уламків сніп жита або пшениці, що використовується для покрівлі. По всій улиці коло кожного двора лежали купи соломи та стриміли кулі (Н.-Лев., 111,1956,81); - Збудували ми хліва.., своїх кулів натрусили, сніпків з них накрутили іними вшили (Кучер, Прощай.., 1957, 193); Йому треба.. збити на кулі сорок кіп пшениці, - він помолотив би й машиною - діло невелике, - але йому до зарізу треба кулів: клуні й нові хати синам укривати (Кос., Новели, 1962, 167); * У порівн. Він зразу заплющив очі - і, як куль соломи, упав знову на ліжко... (Мирний, І, 1954, 360).
Куль околоту - сніп жита або пшениці, обмолочений нерозв'язаним. Під вікном блиснув сніп вогню, і зразу ж за цим у хату влетіло водночас чотири кулі околоту (Епік, Тв., 1958, 296).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | куль | кулі |
Родовий | куля | кулів |
Давальний | кулеві, кулю | кулям |
Знахідний | куль | кулі |
Орудний | кулем | кулями |
Місцевий | на/у кулі | на/у кулях |
Кличний | кулю | кулі |