курник
КУРНИК, а, ч. Приміщення для курей.- Коли бувало влізу до курника, то не душу одну Курку або дві, щоб наїстися,.. але видушу десять, двадцять (Фр., IV, 1950, 78); Йонька говорив, що треба зробити курник із глини, Уляна.. знала, що в тому немає необхідності: клуня он пуста, держи курей хоч тисячу (Тют., Вир, 1960, 88); // перен. Про маленьке й незручне для людей приміщення. Він [виселок] складався всього-навсього з трьох халупок, властиво курників, низеньких, кривих, зліплених з глини, як ластівчані гнізда (Коцюб., І, 1955, 368).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | курник | курники |
Родовий | курника | курників |
Давальний | курникові, курнику | курникам |
Знахідний | курник | курники |
Орудний | курником | курниками |
Місцевий | на/у курнику | на/у курниках |
Кличний | курнику | курники |