кустар
КУСТАР, я, ч. 1. Дрібний товаровиробник, який працює на ринок; ремісник. Літом якраз вони ганяють по селах, один - кустарів описує, а другий - здається, над оцінкою землі працює (Мирний, V, 1955, 385); Договір склали вже з опішнянськими гончарами на мальовничі гончарські вироби та роменськими кустарями - на плахти і килими (Головко, II, 1957, 277); Окремі кустарі повинні бути зведені в трудові артілі (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 84); Восени я викрив фінінспекторові махінації його татуся, кустаря-одинака (Кач., II, 1958, 18).
2. перен. Той, хто діє неорганізоване, одірвавшись від колективу. [Аркадій:] Як ви можете не знати цього факту? Доки в вас буде ще жити кустар, земщина? (Корн., І, 1955, 120).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кустар | кустарі |
Родовий | кустаря | кустарів |
Давальний | кустареві, кустарю | кустарям |
Знахідний | кустаря | кустарів |
Орудний | кустарем | кустарями |
Місцевий | на/у кустарі, кустареві | на/у кустарях |
Кличний | кустарю | кустарі |