лелека
ЛЕЛЕКА, и, ч. і ж . Великий перелітний птах із довгим прямим дзьобом та довгими ногами. Доля Жабам догодила - Лелеку королем зробила (Гл., Вибр., 1951, 123); На високому стовбурі старого в'яза в лелечім гнізді сплять лелеки - самець і самка (Довж., І, 1958, 85); - Недарма на моїй хаті звили гніздо лелеки.. - Лелеки - то щастя! (Стельмах, II, 1962, 291); // рідко . Про такого птаха-самця. На старій вербі похилій, під дощем і спекою, Жила собі лелечиха із лелекою (Нех., Ми живемо.., 1960, 31); * Образно. Кохай мене, я твій завжди, незмінна подруго далека. Моя зажурена лелеко, прилинь сюди! (Уп., Вірші.., 1957, 26); * У порівн. Ось вони розійшлися у ланцюг. Хороші хлопці, чорт візьми! Бачать, як лелеки (Ю. Янов., І, 1958, 90).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лелека | лелеки |
Родовий | лелеки | лелек |
Давальний | лелеці | лелекам |
Знахідний | лелеку | лелек |
Орудний | лелекою | лелеками |
Місцевий | на/у лелеці | на/у лелеках |
Кличний | лелеко | лелеки |