лупатий
ЛУПАТИЙ, а, е, розм . Те саме, що вирячкуватий. Скрізь [на малюнках] цар був .. з рудою борідкою і лупатими синіми очима (Смолич, II, 1958, 66); Гриць понурився та й слуха, Ще й заплющиться хотів, Коли баче - повзбіч вуха Сич лупатий пролетів (Щог., Поезії, 1958, 246); * Образно. Підсунув [Трохименко] рукою польового бінокля, обережно протер йому лупаті очі і, в сотий раз, може, оглянув лінію кордону (Кос., Новели, 1962, 117).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | лупатий | лупата | лупате | лупаті |
Родовий | лупатого | лупатої | лупатого | лупатих |
Давальний | лупатому | лупатій | лупатому | лупатим |
Знахідний | лупатий, лупатого | лупату | лупате | лупаті, лупатих |
Орудний | лупатим | лупатою | лупатим | лупатими |
Місцевий | на/у лупатому, лупатім | на/у лупатій | на/у лупатому, лупатім | на/у лупатих |