лучити
ЛУЧИТИ, чу, чиш, недок. і док., перех. і без додатка, розм. Цілитися в кого-, що-небудь. Лучив корову, а попав ворону (Номис, 1864, № 1784); Почали шари вкидати У ящик, хто куди хотів. Хто там за різку - кидай вправо, Хто проти неї - вліво луч (Мирний, V, 1955, 292); // Те саме, що влучати 1. Уже стискає міцно коло ворог, Кулі чітко лучать в панцир (Еллан, І, 1958, 75); Юнак з того робочого поріддя, Що цілить добре й лучить наповал (Бажан, Вибр., 1940, 110).
ЛУЧИТИ, лучу, лучиш, недок., перех., діал. Єднати. Вони були майже вповні контрасти один супроти одного, і ся сила контрасту лучила їх докупи (Фр., IV, 1950, 305); Найближчі стосунки лучили Грибоєдова з прогресивними грузинськими письменниками й діячами (Рильський, III, 1956, 380); // З'єднувати. Мандрівник задивився у синяву, що там десь далеко у безкраї лучила землю з небом (Оп., Іду.., 1958, 28).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лучу | лучимо |
2 особа | лучиш | лучите |
3 особа | лучить | лучать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лучитиму | лучитимемо |
2 особа | лучитимеш | лучитимете |
3 особа | лучитиме | лучитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | лучив | лучили |
Жіночий рід | лучила | |
Середній рід | лучило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лучімо | |
2 особа | лучи | лучіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | лучачи | |
Минулий час | лучивши |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лучу | лучимо |
2 особа | лучиш | лучите |
3 особа | лучить | лучать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лучитиму | лучитимемо |
2 особа | лучитимеш | лучитимете |
3 особа | лучитиме | лучитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | лучив | лучили |
Жіночий рід | лучила | |
Середній рід | лучило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лучімо | |
2 особа | лучи | лучіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | лучачи | |
Минулий час | лучивши |