лілея
ЛІЛЕЯ, ї, ж., заст., поет. Лілія. Зглядалися фіалки любо - і з жагою Одна до другої схилялися лілеї (Л. Укр., IV, 1954, 117); На воді лежали широкі темно-зелені листки латаття, а поміж них жовтіли голівки лілей (Ткач, Жди.., 1959, 84); О, як горіли спраглії уста! Де ти тепер, моя хистка лілеє? (Фр., XIII, 1954, 322); Ти руки простягла, лілеє, І плине чорний войовник, Що в білих снах душі твоєї Майнув (Рильський, І, 1960, 176); * У порівн. Наче квітка білої лілеї, завита у чорну хустку, лежала вона бліда-бліда (Мирний, III, 1954, 279).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лілея | лілеї |
Родовий | лілеї | лілей |
Давальний | лілеї | лілеям |
Знахідний | лілею | лілеї |
Орудний | лілеєю | лілеями |
Місцевий | на/у лілеї | на/у лілеях |
Кличний | лілеє | лілеї |