літописець
ЛІТОПИСЕЦЬ, сця, ч. 1. У стародавній Русі - той, хто писав літопис (у 1 знач.). Літописи складалися на основі різних джерел. Перше з них - власні спостереження самих літописців (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 30); - Літописець оповідав: князь Святослав ходив легко, як барс (Довж., І, 1958, 293).
2. чого і без додатка, перен. Про того, хто послідовно описує певні події. Учитель Кочубей був чесним літописцем своєї епохи, і тому жодна більш-менш важлива подія не проходила поза його увагою (Кучер, Прощай.., 1957, 130); Дніпрогес сам народжував не тільки своїх будівників, а й своїх літописців, - співців гарячих почуттів (Вітч., 8, 1958, 187).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | літописець | літописці |
Родовий | літописця | літописців |
Давальний | літописцеві, літописцю | літописцям |
Знахідний | літописця | літописців |
Орудний | літописцем | літописцями |
Місцевий | на/у літописці, літописцеві | на/у літописцях |
Кличний | літописцю | літописці |