мечеть
МЕЧЕТЬ див. мечет.
МЕЧЕТЬ, і, ж., рідко МЕЧЕТ, у, ч. Молитовний дім у мусульман. Ми з Радою були у.. Філіппополі. Се дуже гарний город, в турецькому стилі побудований, з мечетями та мінаретами (Л. Укр., V, 1956, 157); Мечеті були повні туфель і людей, горів обгорткою коран, скрипіли голосами з мінаретів муедзини, схилялись на схід мулли (Ю. Янов., І, 1958, 63); Старий хаджі Бекір-Мемет-Огли, як і всі правовірні, удруге вже подався до мечету (Коцюб., І, 1955, 284).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мечеть | мечеті |
Родовий | мечеті | мечетей |
Давальний | мечеті | мечетям |
Знахідний | мечеть | мечеті |
Орудний | мечеттю | мечетями |
Місцевий | на/у мечеті | на/у мечетях |
Кличний | мечете | мечеті |