магній
МАГНІЙ, ю, ч. Легкий м'який метал сріблясто-білого кольору, що горить яскравим білим полум'ям. Магній - елемент із металічними властивостями, але виявленими не так різко, як у натрію (Хімія, 10, 1956, 8); Під час вечері Шарль спробував фотографувати, користуючись магнієм (Трубл., Мандр., 1938, 56); * У порівн. Він глянув на Нелю, і його очі спалахнули, наче від магнію, але тут же сховались за лицемірно опущеними повіками (Вільде, Сестри.., 1958, 429).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | Магній | Магнії |
Родовий | Магнію | Магніїв |
Давальний | Магнієві, Магнію | Магніям |
Знахідний | Магній | Магнії |
Орудний | Магнієм | Магніями |
Місцевий | на/у Магнії | на/у Магніях |
Кличний | Магнію | Магнії |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | магній | магнії |
Родовий | магнію | магніїв |
Давальний | магнієві, магнію | магніям |
Знахідний | магній | магнії |
Орудний | магнієм | магніями |
Місцевий | на/у магнії | на/у магніях |
Кличний | магнію | магнії |