малюк
МАЛЮК, а, ч., розм. Мала дитина. - А щодо опікунства над цими малюками, - сказав суддя, звертаючись до господаря, - то мусите звертатись до опікунчого [опікунського] суду (Фр., VI, 1951, 199); Малюки обсіли ночви, руками хлюпались у теплому купелі і бризкали на рожеве тільце найменшого братика (Чорн., Визвол. земля, 1959, 183); // Молодший школяр. Старшокласники йшли поважно, про щось перемовляючись, а малюки ідуть-ідуть та й спиняться, посперечаються або заведуть якусь гру і вже тільки згодом, опам'ятавшись, кинуться бігцем до школи (Збан., Переджнив'я, 1955, 156).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | малюк | малюки |
Родовий | малюка | малюків |
Давальний | малюкові, малюку | малюкам |
Знахідний | малюка | малюків |
Орудний | малюком | малюками |
Місцевий | на/у малюку, малюкові | на/у малюках |
Кличний | малюку | малюки |