мандри
МАНДРИ, ів, мн., розм. Те саме, що мандрівка. Одного вечора я гуляв на весіллі в сусіда-селянина. Співали давніх пісень, говорили про селянське безземелля, про панів та про мандри поточан на поселення (Вас., Незібр. тв., 1941, 184); Десь на дев'ятий день мандрів обігнали криничани валку своїх полтавських земляків-опішнянців (Гончар, Таврія, 1952, 25); - Гульня даремні думки плодить; даремні думки до мандрів доводять, а в мандрах - пропащий чоловік! (Мирний, IV, 1955, 220).
@ Пускатися (пуститися) в мандри - мандрувати (у 1, 2 знач.). Скільки людей.. з-під Коломиї і Хуста змушені були кинути свої рідні Карпати і пуститися в мандри світ за очі, далеко за океан, шукаючи кращої долі (Цюпа, Україна.., 1960, 271).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мандри | |
Родовий | мандрів | |
Давальний | мандрам | |
Знахідний | мандри | |
Орудний | мандрами | |
Місцевий | на/у мандрах | |
Кличний | мандри |