мелодика
МЕЛОДИКА, и, ж . 1. спец. Сукупність властивостей і закономірностей, які характеризують мелодичні явища в музиці. Перемінні розміри знаходимо в пісенній і інструментальній творчості багатьох народів. Вони становлять одну з характерних рис і українських народних пісень і побіч своєрідної мелодики та ритміки чимало спричиняються до незвичайної і оригінальної їх краси (Осн.. диригув., 1960, 85); Світлий колорит, благородна велич і простота, пластичність мелодики зумовили популярність музики Бородіна (Мист., 6, 1958, 46).
^ Мелодика мови - зміна висоти голосу під час мовлення, що надає мові певного тонового забарвлення.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мелодика | мелодики |
Родовий | мелодики | мелодик |
Давальний | мелодиці | мелодикам |
Знахідний | мелодику | мелодики |
Орудний | мелодикою | мелодиками |
Місцевий | на/у мелодиці | на/у мелодиках |
Кличний | мелодико | мелодики |