молотити
МОЛОТИТИ, очу, отиш, недок., перех. і неперех. 1. Вибивати зерно з колосся, волоття, стручків і т. ін. Хліб складали в стіжки й молотили на току проти неба (Н.-Лев., II, 1956, 218); Молотити сочевицю можна на зернових молотарках (Зерн. боб. культ., 1956, 70); Він умів жати, косити, в'язати, возити, ворушити, молотити (Смолич, І, 1947, 108).
2. перен., розм. Бити когось чим-небудь. В одній хвилі кілька дужих хлопців розпростерло бідних лакеїв насеред гостинця та й давай молотити їх ломаками (Фр., III, 1950, 151); Дівчата жартівливо молотили кулаками Марка (Коп., Тв., 1955, 372); // чим по чому, Ударяти. Миша молотить паличкою по долівці, щось приспівує (Вас., III, 1960, 275); Рязанов над силу молотив колотушкою по дзеркальних вічках контейнера (Логв., Давні рани, 1961, 47).
3. перен., фам. Їсти з великим апетитом, із жадобою. Як побачив [Ригорович] добру страву та ще з свіжою рибою, так і прийнявсь молотити, неначе ще нічого зранку і не їв (Кв.-Осн., II, 1956, 167); [Варвара:] А тепер навіть попи ковбасу в піст молотять та ще й горілкою запивають... (Корн., II, 1955, 303).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | молочу | молотимо |
2 особа | молотиш | молотите |
3 особа | молотить | молотять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | молотитиму | молотитимемо |
2 особа | молотитимеш | молотитимете |
3 особа | молотитиме | молотитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | молотив | молотили |
Жіночий рід | молотила | |
Середній рід | молотило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | молотімо | |
2 особа | молоти | молотіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | молотячи | |
Минулий час | молотивши |