мучник
МУЧНИК, а, ч . Скриня, до якої сиплеться борошно з-під жорна. Спинивши таратайку, обозний зазирнув до млина, де в ранковім промінні вирувала над кошем та мучником летюча хмара борошна (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 453); Біля мучника червоняста молодиця дощечкою вибирає у мішок муку (Стельмах, II, 1962, 69).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мучник | мучники |
Родовий | мучника | мучників |
Давальний | мучникові, мучнику | мучникам |
Знахідний | мучник | мучники |
Орудний | мучником | мучниками |
Місцевий | на/у мучнику | на/у мучниках |
Кличний | мучнику | мучники |