набачитися
НАБАЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм. Багато побачити; надивитися. Степан за п'ять років свого слугування у Варшаві за денщика.. набачився і людей, і світу, наслухався і правди, і брехні (Л. Янов., І, 1959, 207); // перен. Зазнати, пережити. Від нього віє мудрістю людини, що багато набачилась і натерпілась на своєму віку (Минуле укр. театру, 1953, 134); Очі в Клави східні, мигдалевидні, в них повно смутку, повно ще не прочахлого горя - видно, набачилась страхіть (Гончар, Людина.., 1960, 59).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | набачуся | набачимося |
2 особа | набачишся | набачитеся |
3 особа | набачиться | набачаться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | набачився | набачилися |
Жіночий рід | набачилася | |
Середній рід | набачилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | набачімося | |
2 особа | набачись | набачіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | набачившись |