нав'язливий
НАВ'ЯЗЛИВИЙ, а, е. 1. Який набридливо, надокучливо пристає з чим-небудь, пропонує щось; настирливий. З різних боків на неї [Ясногорську] повели наступ нав'язливі поклонники з числа зовсім юних офіцерів (Гончар, III, 1959, 194); Віталій розумів, що треба іти, щоб не бути нав'язливим (Мур., Свіже повітря.., 1962, 6).
2. Який мимоволі зберігається в свідомості. Збентеження, страх, гостра цікавість, неясна, проте нав'язлива думка, що треба щось робити, кудись іти, когось кликати - все це змішалося в голові Марії (Вільде, Опов., 1954, 16); Адже це стало вже частиною його життя, оці нав'язливі мрії про Людмилу (Головко, II, 1957, 487).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | нав'язливий | нав'язлива | нав'язливе | нав'язливі |
Родовий | нав'язливого | нав'язливої | нав'язливого | нав'язливих |
Давальний | нав'язливому | нав'язливій | нав'язливому | нав'язливим |
Знахідний | нав'язливий, нав'язливого | нав'язливу | нав'язливе | нав'язливі, нав'язливих |
Орудний | нав'язливим | нав'язливою | нав'язливим | нав'язливими |
Місцевий | на/у нав'язливому, нав'язливім | на/у нав'язливій | на/у нав'язливому, нав'язливім | на/у нав'язливих |