навіяння
НАВІЯННЯ, я, с . Дія за знач. навіяти 3, 4. Так само шляхом навіяння, тобто впливом, на центральну нервову систему, без подразнення нервів шкіри, можна досягти змін у хімічному складі тканин шкіри (Як запоб. заразн. хвор.., 1957, 18); // Те, що хтось засвоїв, перейняв і т. ін. під впливом кого-, чого-небудь. [Яніна:] От звідки те навіяння в Сергія, про яке ви говорите (Сміл., Черв. троянда, 1955, 31).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | навіяння | навіяння |
Родовий | навіяння | навіянь |
Давальний | навіянню | навіянням |
Знахідний | навіяння | навіяння |
Орудний | навіянням | навіяннями |
Місцевий | на/у навіянні | на/у навіяннях |
Кличний | навіяння | навіяння |