надривний
НАДРИВНИЙ, а, е. Надмірно різкий, з великим напруженням. З Одеського рейду долинули протяжні надривні гудки (Логв., Давні рани, 1961, 120); Три доби Галинка страхала всіх своїм надривним кашлем (Жур., Звич. турботи, 1960, 220); Нахилився [Іван Ярош] над дружиною та й вийшов, лишаючи позад себе розпачливий надривний плач (Стельмах, Хліб.., 1959, 438).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | надривний | надривна | надривне | надривні |
Родовий | надривного | надривної | надривного | надривних |
Давальний | надривному | надривній | надривному | надривним |
Знахідний | надривний, надривного | надривну | надривне | надривні, надривних |
Орудний | надривним | надривною | надривним | надривними |
Місцевий | на/у надривному, надривнім | на/у надривній | на/у надривному, надривнім | на/у надривних |