найманий
НАЙМАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до наймати.
2. у знач. прикм. Стос. до найму. Наймана плата; Наймана ціна; // Який провадиться, здійснюється на основі найму. Батьки в його були селяни, самі на себе працювали, самі їли... Найманої праці не експлуатували (Вишня, І, 1956, 247); Умовою існування капіталу є наймана праця (Комун, маніф., 1947, 26).
3. у знач. прикм. Який найнявся на роботу, службу і т. ін. і виконує її за плату. Наймані робітники становлять певний клас в сучасному [капіталістичному] суспільстві (Ленін, 21, 1971, 254); Найманий шофер ладить машину (Ю. Янов., II, 1958, 60); Проти найманої, проти чужої армії іде зараз оця народна озброєна сила, оця улюблена кіннота республіки (Гончар, II, 1959, 384).
4. Узятий у найми, не власний. - Коли ми найманою хурою їхали пристанційним присілком - здавалось, все вимерло (Досв., Вибр., 1959, 38); - У Мар'янівці ми тяжко бідували, жили в найманій хаті (Минуле укр. театру, 1953, 11).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | найманий | наймана | наймане | наймані |
Родовий | найманого | найманої | найманого | найманих |
Давальний | найманому | найманій | найманому | найманим |
Знахідний | найманий, найманого | найману | наймане | наймані, найманих |
Орудний | найманим | найманою | найманим | найманими |
Місцевий | на/у найманому, найманім | на/у найманій | на/у найманому, найманім | на/у найманих |