наковувати
НАКОВУВАТИ, ую, уєш, недок., НАКУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Куючи, прикріплювати, приробляти що-небудь до чогось.
Наковувати (накувати) жорна (камінь) - робити насічки, зарубки на жорнах (камені). Якщо нарощування зроблено добре, жорна наковують і пускають в роботу (Колг. Укр., 9, 1958, 43); [Дід:] Піду ж я до млина. Ще треба камінь накувать (К.-Карий, І, 1960, 243).
2. Куючи, виготовляти металеві речі в якій-небудь кількості. - А мати де? - 3 татом, - відповіли ковалята. - Нав'ючили на коні все, що накували за ці дні... (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 386).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наковую | наковуємо |
2 особа | наковуєш | наковуєте |
3 особа | наковує | наковують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наковуватиму | наковуватимемо |
2 особа | наковуватимеш | наковуватимете |
3 особа | наковуватиме | наковуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | наковував | наковували |
Жіночий рід | наковувала | |
Середній рід | наковувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наковуймо | |
2 особа | наковуй | наковуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | наковуючи | |
Минулий час | наковувавши |