намерзлий
НАМЕРЗЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до намерзнути. Він [лось] поворушив спідньою губою з намерзлими на ній льодяними бурульками (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 50).
2. у знач. прикм. Покритий льодом. Он уже й світ бовваніє надворі, білуваті смуги пробиваються крізь намерзлі шибки в хату (Мирний, IV, 1955, 299); Стоять намерзлі дерева. Тремтить береза, віти клонячи (Ю. Янов., V, 1959, 84).
3. у знач. прикм. Який довго мерз на морозі, холоді. Намерзла та наморена, вона лягала на вогке ліжко.. і вставала, наче після якої хвороби (Л. Янов., І, 1959, 283).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | намерзлий | намерзла | намерзле | намерзлі |
Родовий | намерзлого | намерзлої | намерзлого | намерзлих |
Давальний | намерзлому | намерзлій | намерзлому | намерзлим |
Знахідний | намерзлий, намерзлого | намерзлу | намерзле | намерзлі, намерзлих |
Орудний | намерзлим | намерзлою | намерзлим | намерзлими |
Місцевий | на/у намерзлому, намерзлім | на/у намерзлій | на/у намерзлому, намерзлім | на/у намерзлих |
намерзти
НАМЕРЗТИ див. намерзати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | намерзну | намерзнемо |
2 особа | намерзнеш | намерзнете |
3 особа | намерзне | намерзнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | намерз | намерзли |
Жіночий рід | намерзла | |
Середній рід | намерзло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | намерзнімо | |
2 особа | намерзни | намерзніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | намерзши |