наполегливий
НАПОЛЕГЛИВИЙ, а, е. 1. Завзятий, стійкий, непохитний у здійсненні, досягненні певної мети. - Я знаю, ти - впертий... Наполегливий. Що задумав - не відступиш... (Донч., V, 1957, 477); Семен Ларивонович - ентузіаст механізації, а Мишуня вважався за його здібного й наполегливого учня (Ю. Янов., II, 1954, 130).
2. Який виражає, містить у собі завзяття, стійкість, непохитність. Дорош добре знав, що наполегливою вимогою від зама нічого добитися не вдасться (Тют., Вир, 1964, 147); // Який здійснюється з виявленням завзяття, стійкості, непохитності. Здати роботу недбалу або недороблену він не міг - це означало 6 самому закреслити всю наукову цінність дворічної наполегливої праці (Тулуб, В степу.., 1964, 431); Трудящі нашої великої Батьківщини розгортають наполегливу боротьбу за якнайшвидше перетворення в життя історичних накреслень Програми партії (Літ. газ., 26.XII 1961, 1).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | наполегливий | наполеглива | наполегливе | наполегливі |
Родовий | наполегливого | наполегливої | наполегливого | наполегливих |
Давальний | наполегливому | наполегливій | наполегливому | наполегливим |
Знахідний | наполегливий, наполегливого | наполегливу | наполегливе | наполегливі, наполегливих |
Орудний | наполегливим | наполегливою | наполегливим | наполегливими |
Місцевий | на/у наполегливому, наполегливім | на/у наполегливій | на/у наполегливому, наполегливім | на/у наполегливих |