наслідування
НАСЛІДУВАННЯ, я, с . Дія за знач. наслідувати 1. У дитини є цікава властивість - наслідування, і саме це часто керує власною поведінкою дитини (Донч., VI, 1957, 592); Несподівано ловив себе Аркадій на наслідуванні полковника (Коп., Тв., 1955, 335).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | наслідування | наслідування |
Родовий | наслідування | наслідувань |
Давальний | наслідуванню | наслідуванням |
Знахідний | наслідування | наслідування |
Орудний | наслідуванням | наслідуваннями |
Місцевий | на/у наслідуванні | на/у наслідуваннях |
Кличний | наслідування | наслідування |