наслідувати
НАСЛІДУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., діал., НАСЛІДИТИ, джу, диш, док.. перех. 1. Повторяти, відтворювати чиї-небудь дії, рухи і т. ін. або ознаки, особливості чого-небудь. Пан маршалок дуже добре наслідував голос, і вимову, і жести селян (Фр., VII, 1951, 273); Кіндрат.. був закоханий у свого полковника і намагався у всьому його наслідувати (Панч, Гомон. Україна, 1954, 366); У своїх віршах поет [П. Грабовський] наслідував стислість, лаконічність фольклорних творів (Іст. укр. літ., І, 1954, 497); Очей сих не наслідив він ані від тата, ані від мами (Коб., II, 1956, 34).
2. Одержувати щось у спадщину від кого-, чого-небудь. Він після Грицькової смерті наслідував його добро (Мирний, III, 1954, 411).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наслідую | наслідуємо |
2 особа | наслідуєш | наслідуєте |
3 особа | наслідує | наслідують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наслідуватиму | наслідуватимемо |
2 особа | наслідуватимеш | наслідуватимете |
3 особа | наслідуватиме | наслідуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | наслідував | наслідували |
Жіночий рід | наслідувала | |
Середній рід | наслідувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наслідуймо | |
2 особа | наслідуй | наслідуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | наслідуючи | |
Минулий час | наслідувавши |