натякати
НАТЯКАТИ, аю, аєш і рідко НАТЯКУВАТИ, ую, уєш, недок. Говорити натяками; натяками наводити на що-небудь. Христя не знала, що казати матері, про що це вона натякає їй (Мирний, III, 1954, 121); - Не знаю, що вже вона своїм казала, тільки після того старий давай натякувати мені: .. - Якби нам бог приймака такого до Марушки послав!.. (Тесл., Вибр., 1950, 24); Зачала [молодичка] примилюватися до Славка, натякаючи йому, що любила його ще дівчиною (Март., Тв., 1954, 291); - Чого ж ти, небого, сидиш, мов засватана? - безцеремонно натякав Григорко (Козл., Ю. Крук, 1957, 355); * Образно. Тоді весна ще тільки натякала про себе, висилаючи вперед своїх зухвалих розвідників - гомінливі буйні ручаї по південних схилах гір (Гончар, III, 1959, 317); // на кого - що. Говорячи натяками, мати на увазі кого-, що-небудь. Сам Котляревський у Енеїді натякає на те, що навіть лівобережні багаті козаки гонили волів до Шльонська (Фр., XVI, 1955, 299); Вона все весело усміхалась.- Я знаю, ви натякаєте на Анатоля... (Л. Укр., III, 1952, 606); - Гляди, Тимку, не дай дулю, - застерігав Павло, натякаючи на те, що при необережному рухові мантачки по косі можна врізати пальці (Тют., Вир, 1964, 249); // перен. Згадувати, починати говорити про що-небудь. Йосип Васильович навіть не натякав про організацію і на Тамарине запитання ухильно відповів, що йому нічого не відомо (Хижняк, Тамара, 1959, 36).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | натякаю | натякаємо |
2 особа | натякаєш | натякаєте |
3 особа | натякає | натякають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | натякатиму | натякатимемо |
2 особа | натякатимеш | натякатимете |
3 особа | натякатиме | натякатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | натякав | натякали |
Жіночий рід | натякала | |
Середній рід | натякало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | натякаймо | |
2 особа | натякай | натякайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | натякаючи | |
Минулий час | натякавши |