нахилений
НАХИЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нахилити 1. Одчинились двері в хату, а звідтіль висовується чорна голова, нахилена вниз (Н.-Лев., III, 1956, 268); Під'їхала вантажна автомашина, в кузові якої лежало велике дерево, нахилене гілками до кабіни (Жур., Вечір.., 1958, 177); // у знач. прикм. Дід Дунай задумано перебирає дрібні зернятка нахиленого, сивого, як і старий, колоска (Стельмах, І, 1962, 239).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | нахилений | нахилена | нахилене | нахилені |
Родовий | нахиленого | нахиленої | нахиленого | нахилених |
Давальний | нахиленому | нахиленій | нахиленому | нахиленим |
Знахідний | нахилений, нахиленого | нахилену | нахилене | нахилені, нахилених |
Орудний | нахиленим | нахиленою | нахиленим | нахиленими |
Місцевий | на/у нахиленому, нахиленім | на/у нахиленій | на/у нахиленому, нахиленім | на/у нахилених |