нахмурений
НАХМУРЕНИЙ, а, е. 1. Який нахмурився, має понурий, незадоволений вигляд. Мишко стояв, схилившись на одвірок, нахмурений (Вас., II, 1959, 133); Нахмурений, грізний Кравцов з хвацьким виглядом вояки стояв у розвалькуватій позі (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 94); // Який виражає стан суворості, незадоволення, задумливості. З-під широких нахмурених брів хижо вовчим поглядом визирали його сірі, як полуда, очі (Стор., І, 1957, 371); Цигуля.. повів очима по німих нахмурених обличчях селян (Головко, II, 1957, 307).
2. перен. Похмурий, темний (про предмети і явища природи). Скувала озеро зима, ..вбілила простори снігами, темніє лиш над берегами лісів нахмурених кайма (Гонч., Вибр., 1959, 275).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | нахмурений | нахмурена | нахмурене | нахмурені |
Родовий | нахмуреного | нахмуреної | нахмуреного | нахмурених |
Давальний | нахмуреному | нахмуреній | нахмуреному | нахмуреним |
Знахідний | нахмурений, нахмуреного | нахмурену | нахмурене | нахмурені, нахмурених |
Орудний | нахмуреним | нахмуреною | нахмуреним | нахмуреними |
Місцевий | на/у нахмуреному, нахмуренім | на/у нахмуреній | на/у нахмуреному, нахмуренім | на/у нахмурених |