невдаваний
НЕВДАВАНИЙ, НЕУДАВАНИЙ, а, е. Справжній, не штучний, не роблений. - З'їм його [зілля] й трісну? - мовив Прокіп з виразом невдаваної тривоги на своїм дитячім лиці (Фр., II, 1950, 252); "Кияночкою" він називав Ларису не часто.., але в тому прізвиську завжди пробивалася щира, неудавана ласка (Гур., Друзі.., 1959, 139).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | невдаваний | невдавана | невдаване | невдавані |
Родовий | невдаваного | невдаваної | невдаваного | невдаваних |
Давальний | невдаваному | невдаваній | невдаваному | невдаваним |
Знахідний | невдаваний, невдаваного | невдавану | невдаване | невдавані, невдаваних |
Орудний | невдаваним | невдаваною | невдаваним | невдаваними |
Місцевий | на/у невдаваному, невдаванім | на/у невдаваній | на/у невдаваному, невдаванім | на/у невдаваних |