недосвідчений
НЕДОСВІДЧЕНИЙ, а, е, у чому і без додатка. Який не має достатнього досвіду, знань, потрібних в якій-небудь справі, професії і т. ін. Тася всі ці дні почувала себе, як недосвідчений канатоходець над прірвою (Дмит., Розлука, 1957, 65); Здригнув Київський полк. Не витримали молоді, недосвідчені в боях юнаки, .. почали відступати (Довж., І, 1958, 181); // Непризвичаєний, ненатренований (про зір, слух і т. ін.). Недосвідчене око й не помітить, що поміж товстими ялинами, і гіллястими дубами, під глибокими сніговими заметами живе добра тисяча людей (Шер., В партиз. загонах, 1947, 92).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | недосвідчений | недосвідчена | недосвідчене | недосвідчені |
Родовий | недосвідченого | недосвідченої | недосвідченого | недосвідчених |
Давальний | недосвідченому | недосвідченій | недосвідченому | недосвідченим |
Знахідний | недосвідчений, недосвідченого | недосвідчену | недосвідчене | недосвідчені, недосвідчених |
Орудний | недосвідченим | недосвідченою | недосвідченим | недосвідченими |
Місцевий | на/у недосвідченому, недосвідченім | на/у недосвідченій | на/у недосвідченому, недосвідченім | на/у недосвідчених |