недотепа
НЕДОТЕПА, и, ч. і ж., розм. 1. Людина, яка не вміє зробити, виконати, здійснити і т. ін. що-небудь з належним умінням, як слід; невміла людина. - Що ти таки, старий, думаєш з ним [сином], що він до зросту дійшов, а така недотепа - нічого робити не вміє? (Укр.. казки, легенди.., 1957, 101); Виросте ж людям на сором отака недотепа, що й тарілки помити як слід незугарна (Збан., Переджнив'я, 1960, 265); // Уживається як лайливе слово. - Хотіла учительку вдарить, а стьобнула себе по очах, недотепа (Кучер, Трудна любов, 1960, 418).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | недотепа | недотепи |
Родовий | недотепи | недотеп |
Давальний | недотепі | недотепам |
Знахідний | недотепу | недотеп |
Орудний | недотепою | недотепами |
Місцевий | на/у недотепі | на/у недотепах |
Кличний | недотепо | недотепи |