незаможник
НЕЗАМОЖНИК, а, ч. Незаможний селянин, бідняк у період до колективізації села. Місцеві незаможники всіляко сприяли загонові, допомагаючи виявити, де перебуває банда (Цюпа, Три явори, 1958, 17).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | незаможник | незаможники |
Родовий | незаможника | незаможників |
Давальний | незаможникові, незаможнику | незаможникам |
Знахідний | незаможника | незаможників |
Орудний | незаможником | незаможниками |
Місцевий | на/у незаможнику, незаможникові | на/у незаможниках |
Кличний | незаможнику | незаможники |