незвичайний
НЕЗВИЧАЙНИЙ, а, е. 1. Який відрізняється від інших; не такий, як усі, як в усіх; особливий. - Годі думати про якусь незвичайну красу, - давай.. женихатися з Христею... (Мирний, І, 1949, 176); Ті руки були взагалі якісь незвичайні. Пальці на них якісь занадто грубі, гудзуваті, страшно покривлені, так, що заскакували один на одного (Март., Тв., 1954, 281); І погляд, і голос - все в ньому незвичайне (Довж., І, 1958, 107); // Не такий, як завжди. Це були незвичайні збори.. Не обирали голови й секретаря, не писали протоколів (Гончар, III, 1959, 96); Золота палата київських князів мала цього ранку незвичайний вигляд. Тут горіли всі світильники й свічада, але на помості не сиділи князі, на лавах не було воєвод і бояр (Скл., Святослав, 1959, 123); // у знач. ім. незвичайне, ного, с . Те, що є не таким, як завжди. Придивляючись до життя тої оселі, Остап помічав багато незвичайного, тривожного навіть (Коцюб., І, 1955, 375); // Дуже великий, сильний щодо ступеня вияву, прояву; надзвичайний. - Товариші, - сказав він спокійно, і тільки незвичайна блідість обличчя показувала, якого зусилля волі коштує йому той спокій і стриманість (Гончар, III, 1959, 117); Хірург працював з незвичайним натхненням (Довж., І, 1958, 321); // Який виділяється серед інших здібностями, талантом, розумом і т. ін.; видатний. Стали згадувати давніх своїх співців і всіх незвичайних людей, що колись жили між ними (Вас., І, 1959, 133); Тарас Григорович погляду не зводив з незвичайного актора (Ільч., Серце жде, 1939, 233); // Важливий своїм значенням; знаменний. Минали роки. І що не рік, то все глибше осідав у минуле отой весняний каламут отого незвичайного року (Головко, II, 1957, 395); // Нехарактерний для кого-, чого-небудь, невластивий комусь, чомусь; дивний. Мене здивував сей незвичайний у неї приступ економності (Л. Укр., III, 1952, 605); Вона застала його за незвичайним заняттям: Серьожка займався спортом, виважуючи однією рукою стілець (Гончар, IV, 1960, 73).
2. розм. Який не дотримується звичаю, порушує правила ввічливості, чемності і т. ін. Баба завжди виявляла до неї свою прихильність. Та на цей раз.. минула її, не привітавшись навіть.. Що це нині сталося з людьми. що якісь такі незвичайні з нею? (Коцюб., І, 1955, 269); [Xома (ніжно) :] А, моя чарочка! (Бере й мовчки ковтає, біля нього сміються). [Жінка:] Який же ти, Хомо, незвичайний. Так мовчки й вихилив. Хоч би поздоровкався до людей (Вас., III, 1960, 104); // Який виражає грубість, неввічливість, непристойність або свідчить про них. Почав розказувати [Довбня] Проценкові різні приповістки з своїх п'яних походеньок. То були незвичайні приповістки, безпутні речі безпутнього п'яного бажання та жаги (Мирний, III, 1954, 201); - Подаруй моїй жінці яке там незвичайне слово, зроби мені таку велику ласку, сестро моя рідненька! - Братіку мій, голубчику! .. - кажу. - Що твоя жінка мене обідила, я їй те дарую (Вовчок, І, 1955, 6).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | незвичайний | незвичайна | незвичайне | незвичайні |
Родовий | незвичайного | незвичайної | незвичайного | незвичайних |
Давальний | незвичайному | незвичайній | незвичайному | незвичайним |
Знахідний | незвичайний, незвичайного | незвичайну | незвичайне | незвичайні, незвичайних |
Орудний | незвичайним | незвичайною | незвичайним | незвичайними |
Місцевий | на/у незвичайному, незвичайнім | на/у незвичайній | на/у незвичайному, незвичайнім | на/у незвичайних |