незвичний
НЕЗВИЧНИЙ, а, е. 1. До якого не звик хто-небудь, який не ввійшов у звичку. Осліплений незвичним світлом, в'язень закриває очі руками (Л. Укр., II, 1951, 187); Дорош сплигнув із сідла, розминаючи замлілі від незвичної їзди ноги (Тют., Вир, 1964, 197).
2. з інфін., до чого. Який не звик до чого-небудь, який не має навику у чому-небудь. Незвична сидіти без діла, вона й зараз домоглась від Марусі роботи собі (Головко, II, 1957, 575); Невправна, незвична до писання рука не встигала викласти їх [думки] на папері (Ткач, Арена, 1960, 188).
3. розм. Те саме, що незвичайний 1. Вероніка теж була незвична - в новій коричневій шубці (Загреб., День.., 1964, 263); Тимофій з незвичною спритністю влетів у Буг (Стельмах, II, 1962, 203).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | незвичний | незвична | незвичне | незвичні |
Родовий | незвичного | незвичної | незвичного | незвичних |
Давальний | незвичному | незвичній | незвичному | незвичним |
Знахідний | незвичний, незвичного | незвичну | незвичне | незвичні, незвичних |
Орудний | незвичним | незвичною | незвичним | незвичними |
Місцевий | на/у незвичному, незвичнім | на/у незвичній | на/у незвичному, незвичнім | на/у незвичних |