неодмінний
НЕОДМІННИЙ, а, е. 1. Яким не можна знехтувати, якого потрібно дотримуватись, який потрібно виконувати; обов'язковий. Правильні сівозміни є неодмінною умовою розумного використання землі (Хлібороб Укр., 2, 1968, 4); // Якого не можна уникнути. - Я хочу, щоб мені доповідали не про вади і неув'язки, завжди неодмінні при швидкому пересуванні полків, а щоб ті неув'язки були усунені і наведено порядок в полках (Кочура, Зол. грамота, 1960, 89); // Без якого неможливо обійтися; необхідний. Профспілки повинні бути найближчим і неодмінним співробітником держвлади, якою керує в усій її політичній і господарській роботі свідомий авангард робітничого класу - компартія (Ленін, 33, 1951, 157); // Постійний, незмінний. Місто, село, завод, шахта - неодмінні елементи нашого життя, вони повинні бути й неодмінними компонентами сучасного роману (Смолич, Розм. з чит., 1953, 210); Неодмінною темою кожної розмови було материне запитання: - Ну, скажи мені, ради бога, для чого собі голову забиваєш? Для чого воно тобі? (Хижняк, Тамара, 1959, 53).
2. Характерний для кого-, чого-небудь. Схвильовано оглядає Петро кімнату. Звичайна міщанська обстановка.. На вікнах - неодмінні калачики (Головко, І, 1957, 461).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | неодмінний | неодмінна | неодмінне | неодмінні |
Родовий | неодмінного | неодмінної | неодмінного | неодмінних |
Давальний | неодмінному | неодмінній | неодмінному | неодмінним |
Знахідний | неодмінний, неодмінного | неодмінну | неодмінне | неодмінні, неодмінних |
Орудний | неодмінним | неодмінною | неодмінним | неодмінними |
Місцевий | на/у неодмінному, неодміннім | на/у неодмінній | на/у неодмінному, неодміннім | на/у неодмінних |