неохоче
НЕОХОЧЕ, присл. Без бажання, мляво, повільно; нехотя. - Я Іван Посмітюх, - промовив Джеря неохоче низьким голосом, ніби з домовини (Н.-Лев., II, 1956, 252); Дівчата неохоче переступали поріг салону. Видно було, що роблять це неохоче, просто щоб спекатись маминих настоювань (Вільде, Сестри.., 1958, 316); Вечеряв він неохоче, без апетиту (Тют., Вир, 1964, 103).
неохочий
НЕОХОЧИЙ, а, е, до чого. Який не має бажання робити що-небудь або не має охоти до чогось. То був звичайний офіцер-стройовик, незвичний і неохочий до поліцейської служби (Смолич, V, 1959, 612); Лише коли-не-коли виходив [Дмитро] на гулянки, був невеселий, неохочий до розмов (Стельмах, II, 1962, 403).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | неохочий | неохоча | неохоче | неохочі |
Родовий | неохочого | неохочої | неохочого | неохочих |
Давальний | неохочому | неохочій | неохочому | неохочим |
Знахідний | неохочий, неохочого | неохочу | неохоче | неохочі, неохочих |
Орудний | неохочим | неохочою | неохочим | неохочими |
Місцевий | на/у неохочому, неохочім | на/у неохочій | на/у неохочому, неохочім | на/у неохочих |