неповноцінний
НЕПОВНОЦІННИЙ, а, е. Який не має потрібних якостей; позбавлений багатьох позитивних ознак. Все це говорило Дорошеві, що люди здорові і фізично сильні мучаться духовно за поранених і покалічених, не вважаючи їх, проте, неповноцінними людьми, і за це треба їх поважати (Тют., Вир, 1964, 200); Якщо господарство висіває неповноцінне насіння, то добрих результатів воно ніколи не одержить (Рад. Укр., 31.І 1963, 1).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | неповноцінний | неповноцінна | неповноцінне | неповноцінні |
Родовий | неповноцінного | неповноцінної | неповноцінного | неповноцінних |
Давальний | неповноцінному | неповноцінній | неповноцінному | неповноцінним |
Знахідний | неповноцінний, неповноцінного | неповноцінну | неповноцінне | неповноцінні, неповноцінних |
Орудний | неповноцінним | неповноцінною | неповноцінним | неповноцінними |
Місцевий | на/у неповноцінному, неповноціннім | на/у неповноцінній | на/у неповноцінному, неповноціннім | на/у неповноцінних |