неспроможний
НЕСПРОМОЖНИЙ, а, е. 1. з інфін. Який не може зробити що-небудь, безсильний у чомусь. Уважно придивлялася [дівчина], бо відірвати погляд від солдата була неспроможна (Ле, В снопі.., 1960, 200); Безбородько чує тривожний стукіт у двері, але неспроможний подати голос, запитати, хто там (Вільде, Сестри.., 1958, 213).
2. Позбавлений доказовості, обгрунтованості; не зовсім переконливий. Курс на ізольоване, відособлене від світової співдружності соціалістичних країн будівництво соціалізму неспроможний у теоретичному відношенні, оскільки суперечить об'єктивним законам розвитку соціалістичного суспільства (Програма КПРС, 1961, 18).
3. Який не має потрібних властивостей, якостей і т. ін. Цю, так звану, добровольчу армію [білих] вважали неспроможною і недовговічною (Гжицький, Вел. надії, 1963, 70).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | неспроможний | неспроможна | неспроможне | неспроможні |
Родовий | неспроможного | неспроможної | неспроможного | неспроможних |
Давальний | неспроможному | неспроможній | неспроможному | неспроможним |
Знахідний | неспроможний, неспроможного | неспроможну | неспроможне | неспроможні, неспроможних |
Орудний | неспроможним | неспроможною | неспроможним | неспроможними |
Місцевий | на/у неспроможному, неспроможнім | на/у неспроможній | на/у неспроможному, неспроможнім | на/у неспроможних |