нехтування
НЕХТУВАННЯ, я, с . Дія за знач. нехтувати. Вона з покорою приймала грубість о. Василя, його усмішки, нехтування (Коцюб., І, 1955, 331); Параска із нехтуванням придивляється до ряден, що невістка з собою принесла (Горд., II, 1959, 221); Нехтування узагальненням, типізацією призводить, як правило, до поверхового описування незначних подій, малозначних характерів (Рад. літ-во, 11, 1965, 20).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нехтування | нехтування |
Родовий | нехтування | нехтувань |
Давальний | нехтуванню | нехтуванням |
Знахідний | нехтування | нехтування |
Орудний | нехтуванням | нехтуваннями |
Місцевий | на/у нехтуванні | на/у нехтуваннях |
Кличний | нехтування | нехтування |