нотаріус
НОТАРІУС, а, ч. Службова особа, яка очолює нотаріальну контору, керує її роботою та здійснює нотаріальні дії. Нотаріуси покликані розв'язувати різні питання цивільних правовідносин шляхом учинення нотаріальних дій (Рад. право, 6, 1960, 93); Грицай поїхав.. до нотаріуса; нотаріус засвідчив духовницю (Н.-Лев., IV, 1956, 223); Запорожець дізнався про те, що батьком Вітрової є ніжинський повітовий нотаріус (Бурл., Напередодні, 1956, 40).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нотаріус | нотаріуси |
Родовий | нотаріуса | нотаріусів |
Давальний | нотаріусові, нотаріусу | нотаріусам |
Знахідний | нотаріуса | нотаріусів |
Орудний | нотаріусом | нотаріусами |
Місцевий | на/у нотаріусі, нотаріусові | на/у нотаріусах |
Кличний | нотаріусе | нотаріуси |