обрядовий
ОБРЯДОВИЙ, а, е. Стос. до обряду, встановлений обрядом. Замість куті був якийсь особливий пудинг (либонь теж обрядовий), обложений букетами фіалок (Л. Укр.. V, 1956, 385); Кожне народне свято, окрім зовнішніх, обрядових ознак, має ще свою глибинну наснагу (Літ. Укр., 30.IV 1964, 1); // Виконуваний під час відправлення обряду. Обрядова пісня.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обрядовий | обрядова | обрядове | обрядові |
Родовий | обрядового | обрядової | обрядового | обрядових |
Давальний | обрядовому | обрядовій | обрядовому | обрядовим |
Знахідний | обрядовий, обрядового | обрядову | обрядове | обрядові, обрядових |
Орудний | обрядовим | обрядовою | обрядовим | обрядовими |
Місцевий | на/у обрядовому, обрядовім | на/у обрядовій | на/у обрядовому, обрядовім | на/у обрядових |